Сьогодні до грона світильників істини в особливий спосіб приєднується наш співбрат Олексій, приймаючи дияконське рукоположення. Є багато чого навчитися від святих попередників, наслідуючи їх. Просимо святителів Василія, Григорія та Івана, щоб опікувалися Олексієм. Нехай вони промовляють до нас, людей 21 ст., випрошують ласки для нас, щоб ми жили світлом Євангелії.

Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у проповіді на свято трьох святителів Василія, Григорія та Івана, у храмі Зіслання Святого Духа, з нагоди дияконоського рукоположення Олексія Ядчишина.

У проповіді владика Володимир скерував погляд на святість.

«Святість – це на перший погляд щось дуже далеке і неосяжне. Але сьогоднішній день це заперечує. Найменший світлий промінчик пробивається через найгустішу темряву. Вифлеємську зірку намагалася заглушити темрява Страсної п’ятниці. Але опісля настав великодній ранок. В день пам’яті трьох святителів ми усвідомлюємо, що світло, яке воскреслого ранку розвіяло темряву гріха, світить в житті праведних людей. Воно також зігріває інших», – запевнив проповідник.

І додав: «Світло має властивість світити, як і наголошує сьогоднішнє євангельське слово. Ісус посилає людей, щоб вони свідчили про ці правди, навчали закону і пророків».

«Сьогодні дякуємо Богові за Трьох Святителів: Василія, Івана та Григорія. Вони названі світилами Сходу. Погляньмо на їхнє життя», – закликав архиєрей.

«В чому таємниця їхньої святості? Вони ж не були досконалі люди. Але вміли прийняти Боже слово. Вони його не змінювали, не створювали секти, а вияснювали це Слово народу в певний час та конкретних обставинах», – зазначив владика Володимир.

Далі архиєрей пригадав історію життя кожного з трьох отців Церкви.
«Всі жили в 4. столітті, золотому віці християнства. Василій та Григорій були друзями і майже ровесниками, а Іван молодший на 20 років», – зауважив він.

Святий Василій Великий

– Св. Василій народився в 329 році у відомому роді, де безстрашно визнавалася християнська віра. Його здібності, прагнення знання, а також фінансова спроможність відкрили дорогу до найславніших шкіл. Але все вкладав у служіння Богові та Церкві. Згодом став архиєпископом Кесарії в Кападокії (Мала Азія). Саме тоді він засіяв як геройський оборонець святої віри, добрий організатор, письменник, реформатор, опікун сиріт та вбогих, законодавець монашого життя. Прожив 50 років, але за ці заслуги Церква назвала його Великим.

Святий Григорій Богослов

– Св. Григорій народився біля 326 року. Ще перед народженням мати дала обітницю віддати його на службу Богові. Згодом мама, вручаючи сину Святе Письмо, сказала: «Ти народився внаслідок моїх молитов. І тепер молюся, щоб ти був досконалий. Вручаю тобі, сину, цей скарб, орудуй ним через ціле життя, а в майбутньому одержиш ще більші блага». Григорій одержав добру освіту. По дорозі на студії до Атен буря захопила корабель. Він дав обітницю стати священиком. В Атенах зустрів св. Василія, відтак стали друзями на все життя. Як буде сам Григорій пізніше згадувати: «Ми знали дві дороги : Одну до храму на молитву, а другу до школи на науку». Став священиком, згодом єпископом.
Був успішним проповідником, звеличував особливо Святу Трійцю, кладе цей догмат в основу християнської релігії. За своє вчення отримав титул Богослова. Прожив 64 роки.

Святий Іван Золотоустий

– Св. Іван – син землі Антіохії, де народився в 347 році. Там довший час служив як священик і проповідник. Проповідь – це нерозлучна частина його життя. Не можу одного дня прожити – казав він своїм слухачам – щоб вас не накормити зі скарбів Святого Письма. Тому названий Золотоустим. Він був слабкого здоров’я, але під час проповіді оживав. Був Архиєпископом Царгороду. Прожив 60 років.
Може повстати питання, чому ми святкуємо це свято, адже кожний має свій день в церковному календарі. В 11. ст. була суперечка, хто з тих святих є більший, тут присутня така мова конкуренції і порівняння. Тоді кожний зокрема, а потім всі три явилися одному єпископу, кажучи: «Ми всі однакові перед Богом. Як назвеш одного, за ним йдуть два інші. Накажи людям, щоб не сварилися. Нехай буде наше свято в один день, оскільки ми є однакові. А ми будемо допомагати всім, хто святкуватиме нашу пам’ять». Так, перед нами є різні постаті, різні життєві дороги, але ціль одна – святість життя.

Насамкінець диякон Олексій звернувся з подячним словом до усіх присутніх.

“Дякую Богові, який допоміг дожити до сьогоднішнього дня. Дякую дружині, вам дорогий владико, що підтримуєте нашу сім’ю. Пароху о. Василю, духівнику о. Тарасу Окісу, батькам, родині, хресним батькам, друзям… Дякую за молитву. Молюся за усіх вас і прошу про молитву за мене”, – сказав новорукоположений диякон Олексій Ядчишин.

Сайт Львівської Архиєпархії УГКЦ