Піст такий давній, як саме людство. Він приписаний ще в раю. Адам дістав цю заповідь׃ «з дерева ж пізнання добра і зла не їстимеш» (Бут. 2׃17). Це «не їстимеш» - то наказ посту і стриманості. Якщо б Єва постила на плід дерева того, ми тепер не мусіли б постити… Нас зранив гріх і ми мусимо лікуватись покутою. Покута без посту - безвартісна.

Подібно, як у раю, відігравав піст також у пізніших часах дуже важливу роль в житті людини. Вже у Старому Завіті наказав Бог повздержуватися від деяких страв, що були зараховані до «нечистих», та поручив піст як знаменитий спосіб на одержання потрібних благодатей. Пророк Йоіл, описуючи цілковите спустошення юдейського царства, закликає такими словами до покути׃ «Наверніться до Господа Бога вашого всім серцем у пості, в плачу й у жалі. Хто знає, чи він не пожалує вас» (Йоіл. 2, 12-14). Добра молитва з постом більше значить, як скарби золота й срібла, - сказав колись архангел Рафаїл до Товита, що хотів його винагородити за зроблену прислугу. Це не пусті слова, але правда потверджена цілим рядом подій.

Пригадаймо подію, яка відбулась під горою Синай. Господь Бог загрозив тоді, що вигубить усіх ізраїльтян, бо вони в своєму засліпленні і ворохобній непоспішності відпали від Нього та поклонялися золотому тельцю, забувши, що Господь вивів їх з Єгипетської неволі, сухою ногою перепровадив через Червоне Море. Що ж тоді присмирило Господній гнів, як не піст Мойсея, що постив сорок днів і ночей. «Ще сорок днів – кликав колись пророк Йона на вулицях грішного міста – і Ніневія загине». Але цар Ніневії наказав піст і Ніневія не загинула, Господь Бог пощадив і помилував її.

Також у Новому Завіті по всі часи поважали піст і строго заховували його. Сам Божественний Спаситель розпочав велике діло відкуплення людського роду сорокаденним постом. Коли учні спитали на самоті Ісуса׃ «Чому ми не могли його вигнати?» Учитель відповів їм׃ «Цей рід нічим не можна вигнати тільки молитвою і постом» (Мар. 9.29). Всякий гріх і всяка зла сила поборюються тільки молитвою і постом. Постили апостоли, коли Ісус Христос вознісся на Небо.

Те саме робили й святі та великі богоугодники святої Церкви. Багато з них цілими роками жили тільки самим хлібом і водою. Вони знали, що кожна людина носить у собі злі нахили, як наслідок первородного гріха. Тіло домагається її і напитків, спокою і вигід, смислового розкішного життя. Коли не опануємо тих нахилів, вони доведуть нас до найгірших і найогидніших гріхів. Євангельський багач нічого не відмовляв своєму тілу і тому навіки погубив свою душу.

Справжній піст – це віддалення від себе злого, здержливість язика, стримання себе від гніву, здавлення в собі лихих пожадань, обмови, брехні, кривоприсяги. Бути вільним від тих речей – це справжній піст. А саме в цьому лежить добро посту. Піст – це вірний сторож душі, вірний товариш тіла. Зброя тих, що завзято борються, вишкіл для атлета. Піст проганяє спокуси, налаштовує до побожності, є другом поміркованості й чистоти. На війні він дає мужність, а в мирі – спокій. Він робить християнина святим (св. Василій Великий).

Таку вартість має піст, коли дивимось зі сторони релігії. Але він має свою вартість також для нашого здоров’я. Через піст тіло загалом не зазнає ніякої шкоди, а отримує очищення і зміцнює здоров’я. Коли лікарі приписують строгі дієти, тоді люди уважають, що це «доктор» приписав, а так бояться, лінуються дотримуватися посту. Богу дякувати, новіша наука спізнала вартість посту й сама дораджує його ще більш, ніж того вимагає від нас церковна заповідь. Ніхто вже тепер не може сказати, що піст нездоровий і противний природі і непотрібний.

Християни! Повинуйтеся наказові святої Церкви й заховуйте цей святий Великий піст. Свята Церква знає добре, що робить коли наказує постити. Якщо покірно підчинемось тому наказові, подбаємо про своє власне дочасне й вічне спасіння, якого щиро бажає розумна людина.