„На ріках Вавилонських, там ми сиділи і ридали, як про Сіон згадали... Як же нам співати пісню Господню у землі чужій” (Псалом 136).

Протягом трьох Неділь (Блудного сина, М’ясопусної і Сиропусної) ми співаємо прекрасний гімн скорботи, гімн вигнанців. Ця пісня була плачем євреїв на чужині у вавилонській неволі за втраченою Обіцяною Землею. Ця пісня є і нашим плачем за Небесною Обіцяною Землею – Царством Небесним.

Як Адам, що сидить „…навпроти раю, ридаючи, й оплакує свою наготу:…Горе мені, що через нерозум став нині нагим і бідолашним! О раю, вже не скуштую твоєї насолоди, не побачу Господа мого і творця…”, так і ми ридаймо, бо гріхами своїми відпали від Божої благодаті.

„Як блудний син прийшли ми, Щедрий, змарнувавши все життя наше на чужині і розтративши все багатство, яке ти дав нам, Отче.”

Взиваємо з блудного Вавилону, з цього мерзенного міста перед Божими очима, але такого приємного для нас краю для, того щоб збудити нашу совість, щоб стрепенутись з гріховного сну. „Коли ж ти нарешті (душе) зі злом зірвеш? Доки лежатимеш у лінощах? Чому не думаєш про страшну годину смерти? Чому ж уся ти не тремтиш перед страшним судом Спасовим? Чим зможеш виправдатися, або що зможеш відповісти?”

В ці дні, які маємо перед початком Великого Посту, для всіх нас є прекрасна нагода задуматись над цими питаннями. Не думаймо собі, що ще не час, бо міряємо відлік життя в цьому світі не ми, а Всемогутній Бог. Людина, яка не думає про свою вічність подібна до безумця на потопаючому кораблі. До останньої миті не хоче вірити, що потоне, бо відчуває під ногами твердість палуби, затишок і оманливу безпеку в каюті, тому не хоче чути пропозиції допомоги від рятувальників, надіючись, що могутній корабель ніколи не потоне.

Єдина Свята Христова Церква, яку нам залишив наш Спаситель Ісус Христос, може простягнути руку допомоги кожному заблудлому в пристрастях, потопаючому в гріхах, упалому у спокусах. Будьмо мудрими, а не безумними, скористаймось з можливості спастись.

Благодатні дні перед Великим Постом святі отці Церкви, натхнені Святим Духом, так уклали, що переходячи від Неділі про Закхея і до Неділі Сиропусної, роздумуючи над Євангельськими науками ми, гідно ввійдемо час Святої Чотиридесятниці, „щоб до Раю знову повернутись” (св. Василій Великий. Про Піст 1).