Від перших віків християнства Східна Церква святкує пам'ять Христового в'їзду до Єрусалима в неділю перед Його світлим Воскресенням. Квітна неділя з давніх-давен вважалася великим Господнім празником і належить до 12 найбільших празників нашого церковного року.

Cвято В'їзду Господнього в Єрусалим в наших богослужбових книгах має такі назви: "неділя Ваїй", Цвітна, Цвітоносна і Цвітоносія", а в народі ще: "неділя Квітна чи Вербна". Усі ті назви пов'язані із звичаєм благословляти й роздавати того дня в церкві пальмові чи оливкові галузки. Через брак пальмового чи оливкового віття в нашій країні ми маємо прадавній звичай використовувати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше розвиваються.

В євреїв і давніх римлян пальмова гілка була символом перемоги. Тому її несли в руках під час переможного походу. На людних ігрищах переможців також нагороджували пальмою, як символом перемоги. У Новому Завіті пальмова галузка стала символом мучеництва. У катакомбах ставили пальму на гробах мучеників як символ тріумфу мученика. Оливкова галузка є символом миру. У нашому требнику, у молитві на благословення лози, вербна галузка зветься також символом воскресіння.

Квітна неділя - урочистий і світлий день, на час долає зосереджено-скорботний настрій Великого посту та вказує на радість Святої Пасхи. У святі Входу Господнього в Єрусалим яскраво спалахує слава Христа як Всемогутнього Бога, і як Царя, сина Давидового, Владики, Котрого вітає обраний народ Божий. У цей день Церква згадує, що прийшовші на свято Пасхи іудеї вітали Ісуса як месію, як пророка, як великого чудотворця, бо знали, що Він незадовго до цього воскресив чотириденного Лазаря. Дорослі і діти співали і раділи, підкладали під ноги осла, на якому Він їхав, свій одіж, зустрічали Його зеленими гілками і квітами.

Христова слава тривала коротко, бо за ним, наче тінь, уже йшла зрада Юди, зрада народу, ішла тінь осуду єврейською старшиною, тінь мук, хресної дороги і розп'яття. Ті самі, що сьогодні вигукують: "Осанна", — за кілька днів кричатимуть: "Розіпни".