„Сьогодні початок нашого спасіння і явління відвічного таїнства: Син Божий Сином Діви стає”

(Тропар празника)

Благовіщення належить до великих і найважливіших празників нашого церковного року.

Людина – місце діяльності Божої та сили Його; вона не чужа Богові, а створена за образом Божим є Його власним надбанням. Тому воплочення Сина Божого було передумовлене самим актом творіння: жива людина є слава Божа. Гріх зіпсував Боже створіння, потьмарив красу його. Але Господь не покинув упавшої в гріхи людини, а навпаки применшив себе, прийняв вигляд раба, став відповідним до тіла нашого, щоб створити нас до образу слави своєї.

До Пречистої Діви Марії, що дала обітницю дівства і для охорони її дівоцтва була заручена праведному Йосифові, посилається Богом архангел Гавриїл відкрити Їй волю Пресвятої Тройці, „оголосити всесвітнє спасіння, принести Адамові повернення з неволі, змінити неславу жіночої статі на честь, приготувати чистому Женихові гідний чертог, заручити сотворіння з Творцем” (Золотоустий ІІ 854). Посланець неба став перед Пречистою Дівою і благовістив Їй: „Радуйся благодатна, Господь з Тобою! Благословенна між жонами... Ти знайшла благодать у Бога. І от зачнеш в утробі і породиш Сина і даси йому ім’я Ісус. Він величний буде і Сином Всевишнього назветься... і Царству Його не буде кінця” (Луки 1: 30-32).

Помилився колись Адам, коли хотів Богом стати і не став, людиною став Бог, щоб Адама Богом зробити. Нехай радіє творіння. Нехай веселиться природа, бо Архангел з острахом перед Дівою й приносить Їй „радуйся”, замість земного жалю (Стих на хваліте).

Тайна воплочення Бога була і є незбагненною для гріховної людини. Богонатхненний Ісая за вісім століть до Різдва Христового предсказав „Ось Діва прийме в утробі й породить Сина і дадуть Йому ім’я Еммануїл, що означає: з нами Бог” (7: 14). Пророк у VI віці до Христа, пророкував: „Бог нам з’явився на землі і перебував між людьми” (Вар. 3:38).

„Як же це станеться, коли Я мужа не знаю”, – запитала Пречиста Діва ангела. – „Дух Святий зійде на Тебе і сила Всевишнього осінить Тебе, тим то і Святе, що народиться, назветься Сином Божим” (Луки 1:34-35), - благовістив Марії посланець Неба.

Благовіщення має надзвичайну подію в людському житті, коли Божий Архангел Гавриїл приніс Пречистій Діві Марії ту добру новину благовість про народження Спасителя світу, Свята Церква встановила велике і радісне свято – Благовіщення. Це свято вдячності за Божу турботу про спасіння наших душ. Від нього починається Новий Заповіт. Воно є вихідною точкою під час встановлення церковних свят на честь Ісуса Христа й Пречистої Діви Марії. На ту благу вість чекало людство довгі-довгі тисячоліття. Чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних в аді.

З цим днем сповнилася Божа обітниця післати Спасителя, бо цього дня „Слово стало тілом і оселилося між нами” (Ів. 1,14).

Усе, що сталося в день Благовіщення, сталося для нашого вічного щастя, за що ми повинні бути вдячні Богу й Марії все життя і усю вічність.