„Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне” (Мат.3.2)
Ось і стоїмо ми на порозі Великого Посту, або, як читаємо в Літургічних книгах, „час святої Чотиридесятниці”. Дійсно, очікуємо святий період нашого життя, коли ми в особливий спосіб освячуємось окремими Великопосними молитвами, коли б’ємо доземні поклони, коли проявляємо стриманість у їді й питті, коли приходить час посиленого пізнання Божої волі (кожен християнин за період Великого Посту має обов’язок перечитати ціле Святе Письмо).
Це все ми чинимо не тільки заради послуху Христовій Церкві, а в першу чергу, задля нас самих, щоб ми гідно наблизились до Царства Божого, яке постане перед нами в святі Воскресіння нашого Господа.
Ісус Христос перед тим, як приступити до своєї прилюдної діяльності, постив і молився у пустині (Марк. 1. 12-14). Це був час усамітнення, роздумів, розмови з Небесним Отцем. Чому ж Ісус сорок днів нічого не їв і не пив? Христос немовби повернувся на сорок днів до Раю, де тілесні потреби зникають, де їжа і пиття - є сам Бог. Тому Христос перебував у такім стані гармонії з природою, що Йому не шкодили дикі звірі, а ангели йому служили. 
Час посту це і час спокус. Ті ж сорок днів і ночей Ісуса спокушував сатана, так як в Раю наших праотців Адама і Єву. Але Ісус витримав у спокусі, не піддався сатані, тому місію Отця Небесного виконав досконало і відкрив нам своїм воскресінням Царство Боже.
Сатана і в теперішній час усіх християн спокушує, кажучи: „Навіщо постити? Навіщо позбавляти себе приємностей? Адже живемо один раз і треба насолодитись усіма втіхами цього світу.” Залежно від того, яка мета нашого життя – чи слугувати Отцеві Небесному і ближньому, як це робив Христос, чи служити тільки собі, - так і відповімо на спокусу диявола. Але коли хочемо досягнути справжньої, а не скороминучої, ілюзорної мети життя, мусимо унаслідувати нашого Господа і сказати: „Геть сатано!” (Мат. 5.10) і йти за Христом в молитві й пості.
Ще на початку 20 століття був звичай: на час Великого посту державою заборонялись вистави у театрах, закривались ресторани. А тепер зовнішньо в період святої Чотиридесятниці не бачимо змін. Але ми, християни, маємо в цьому світі жити і самі змінюватись внутрішньо, духовно і цей світ змінювати, спасаючи нашими молитвами, покутою і постом, бо якщо ми цього не будемо чинити, то хто крім нас, християн, стримає справедливий Божий гнів? (Буття. 18.20-33).