Десь спасення нашого начало і від віку таїнства явлення: Син Божий сином Діви стається і Гавриїл благодать благовістує. Тому й ми з ним до Богородиці закличмо: Радуйся, Благодатная, Господь з тобою.

(Тропар Благовіщення)

Збувається те, про що сказано в тропарі: Син Божий сином Діви стається, це справді спасення нашого начало. Задум, який був укритий у вічному Божому плані спасіння ще споконвіку, з моменту Благовіщення починає здійснюватися. Але для цього було потрібно згоди Марії, яка повинна відповісти Богові, що звернувся до Неї. І ми знаємо, яку відповідь дала Богородиця. Вона, хоча не розуміючи, як здійсниться благовість, принесена архангелом, згодилася з Божою волею. Без цієї згоди Бог не зміг би стати чоловіком, не міг би воплотитися, бо Бог ніколи не чинить насильства над волею людини, Він завжди чекає, аби людина відпові-дала свобідно. Марія не повторила необдуманого вчинку першої Єви, а радше, виправила його, насторожено запитавши: «Як же воно станеться, коли Я не знаю мужа?» (Лк. 1,34).

Те, про що говорив ангел, видалося неможливим, бо суперечило законам природи, які встановив Господь. Діва не хотіла уподібнитися Єві, яка зневажила волю Творця. Якщо те, що звіщає Гавриїл, не суперечить Богові, вона просить пояснити, як відбудеться зачаття і розкрити цю загадку. На це правдомовний ангел відповів: «Дух Святий зійде на Тебе, й сила Всевишнього Тебе отінить: тому й святе, що народиться, назветься Син Божий» (Лк. 1,35). Не підлягає законам природи ця тайна, бо Творець і Господь природи, за власною волею перевершує межі природи. А Богородиця, почувши улюблене і шановане ім’я Бога, благоговійно виявляє послух: «Ось Я Господня слугиня: нехай зо Мною станеться по твоєму слову!»

Тому можемо цього дня святкувати початок нашого спасіння, яке довершилося в неабиякий спосіб: Бог зі своєї безмежної любові та милосердя став чоловіком. Господь із власної волі прийняв на себе все, що упродовж життя досвідчує кожна людина: народження, зростання, труд, страждання і нарешті смерть. Задля нашого спасіння Бог став крихітним, невидимим у лоні Богородиці. Цим Господь засвідчив наскіль-ки високо Він цінує людину і як Він її любить. Так, людина удостоїлася найви-щої гідності: кожен із нас може стати дитиною всемогутнього Бога, тому що Божий Син став нашим Братом.

Коли заходимо до наших храмів, звичайно відразу увагу звертаємо на іконостас. Одна із ікон Благовіщення обов’язково розміщена на Царських вратах. Те, що зображення події Благовіщення розміщене на двох стулках Царських врат має глибоке значення. На одній стулці зображено Богородицю, на другій – архангела Гаврила. Зображення Благовіщення на Царських вратах знаходиться в оточенні ікон чотирьох євангелістів, які записали благовіст Ісуса Христа. Символіка цих зображень означає, що дароване нам спасіння залежить від того, чи приймемо ми Євангеліє, яке розпочинається воплоченням Ісуса Христа, тобто Благовіщенням. Людина не має іншого шляху до Отця, лише через Ісуса Христа, і саме завдяки Його воплоченню. Ворота святилища, яке символізує Боже Царство, розчиняться перед нами лише тоді, коли з це приймемо.