|
|
| "Гості" · RSS |
24.04.2024, 05:15 |
Головна » Архів новин
"Це день, що його створив Господь, возрадуємося і возвеселімося в нім"
(Прокімен Пасхи).
З усіх великих празників нашого церковного року найбільш давній, урочистий і радісний — це світлий празник Христового Воскресення. Він, як сказано в ірмосі 8 пісні пасхального канону утрені: "Цар і Господь, празників празник і торжество торжеств".
Святі Отці Церкви особливо підкреслюють значення і велич цього празника. "Пасха в нас, — каже святий Григорій Богослов у своєму пасхальному слові, — це празників празник і торжество торжеств, яке настільки перевищує всі інші торжества, не тільки людські, але і Христові, що в його честь відбуваються, наскільки сонце перевищує звізди". А святий Йоан Золотоустий у проповіді на Пасху так звеличує Христове Воскресення: "Де твоє, смерте, жало? Де твоя, аде, перемога? Воскрес Христос і ти провалився. Воскрес Христос і впали демони. Воскрес Христос і радіють ангели. Воскрес Христос і життя панує. Воскрес Христос і нема ні одного мерця в гробі, бо Христос воскрес із мертвих і став первістком померлих".
З богослужень празника Христового Воскресення на особливу увагу заслуговує пасхальна утреня, яку можна б назвати величним гімном прослави Христа-Переможця.
Христове Воскресення — це фундамент нашої віри. Яке б значення мала Христова наука, якщо б так часто Ним передбачене воскресення не сповнилося? "А коли Христос не воскрес, — каже святий Павло, — то марна проповідь наша, то марна й віра ваша... Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих" (1 Кор. 15, 14 і 20). Тому правда про Христове Воскресення і християнська релігія є нерозривними.
В цей день маємо читання Євангелій на декількох мовах, що значить те, що Христова наука голоситься всіма мовами та поміж усіма народами. Коли припиняється читати Євангеліє – чути дзвони на дзвіниці, що є символом оголошення Христового благовістя всьому сотворінню. Упродовж Світлого тижня Святі двері в іконостасі є відчинені на знак того, що Христос своїм воскресінням відчинив нам двері до Царства.
|
В страсну суботу відбулося посвячення пасок і великодніх страв. Наші парафіяни активно жертвували паску, ковбаску, яєчка... для ув'язнених та для воїнів української армії.
|
ьогодні ад, стогнучи голосить: Знищена моя влада! Прийняв я мерця, немов одного з померлих, та не можу його ніяк утримати і з ним – трачу усіх, що були під моєю владою. Мав я вмерлих від віку, але ось цей усіх підносить! Слава, Господи, христу твоєму і воскресінню твоєму.
(стихира на «Господи візвав»)
Літургія у Велику Суботу здійснюється разом з вечірнею, на якій читається 15 паримій що містять в собі пророцтва і прообрази про хресну смерть і воскресіння Ісуса Христа. Останні сумні акорди пісень великої суботи переходять у радісне воскресне ликування і в пісню Христос Воскрес. Під час апостола священики змінюють темні ризи на світлі, і вже у них читають воскресне Євангеліє.
У цей день літургійні тексти оспівують таїнство зішестя Христа в ад. Через смерть на хресті Христос сходить до аду – «місця» померлих. Церква у сходженні Христа до аду оспівує силу воскресіння: «Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?» (1Кр. 15, 55). Світлоносний Христос «розганяє» пітьму смерті, розсіює морок аду й «знаходить» Адама і Єву. Разом з Адамом Христос виводить із «тіні смертної» тих, «що очікували» Його, – праведників Старого Завіту.
Христос, подібно як і будучи на землі, був солідарний із людьми, так і в смерті є солідарний. Бог через смерть сходить у «глибини підземні», щоб наповнити Собою «все»: «В гробі плоттю, в аді з душею як Бог, в раю із розбійником, і на престолі був Єси, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, неописаний» (молитваПроскомидії). Споглядання хаосу в аді Боголюдиною стало умовою нашого споглядання Божества. Проникнення в глибини аду зробило дорогою те, що було «темницею». Як зазначає Григорій Богослов: «Глибина морська до спасіння не була дорогою, але Бог зробив цю пропасть шляхом».
 |
«Твоє розп’яття, Христе і похорон нині величаємо піснями, бо всі ми вірні твоїм погребом звільнилися від смерті »
Єрусалимська Утреня
У богослужінні Страсної п’ятниці Церква почитає плащаницю як знак смерті Христа. Біля плащаниці відправляють Єрусалимську утреню – оплакування померлого з надією на грядуще Воскресіння: «Не ридай за мною, Мати, … бо воскресну».
|
"Благообразний Йосиф, з древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і ароматами, в гробі новім, покривши, положив"
Богослуження Великої п'ятниці характеризуються гарними обрядами, зворушливими напівами і глибокими змістом гимнами та стихирами. Головна їхня тема — це муки і смерть Господа нашого Ісуса Христа.
У цей день служиться урочиста вечірня з читанням паримій (пророчих), Апостола і Євангелія; а в кінці вечірні здійснюється урочисто-зворушливий обряд винесення плащаниці на середину храму з вівтаря при співі Благообразний Йосиф, чим зображається зняття з Хреста тіла Божественного Страждальника Йосифом і Никодимом.
|
« 1 2 ... 45 46 47 48 49 ... 69 70 » |
|
Разом онлайн 1 Гості: 1 Користувачі: 0
|
